Головними наративами та фейками російських ЗМІ стосовно окупованих територій Херсонської та Запорізької області залишаються публікації, що мають на меті дискредитацію української влади та Збройних сил України. Майже щодня у підконтрольних окупантам виданнях з’являються матеріали про невдоволення жителів звільнених територій своїм становищем – жителі правобережжя Дніпра нібито втратили віру в українську державність та бажають повернутись у часи окупації. Для створення цих наративів росіяни активно використовують фейкові «свідчення» місцевого населення, думки псевдоекспертів та власну багату уяву. Окупаційні медіа окупованої частини Запорізької області посилено гойдали тему нібито «провалу» контрнаступу ЗСУ.
У ЗМІ окупантів поступово з’являється все більше матеріалів, пов’язаних з майбутніми виборами в Росії, які, якщо встигнуть, росіяни планують провести і на окупованих територіях України. Моніторинг медіацентру «IPC-Південь» фіксує збільшення кількості політичної реклами, що агітує голосувати за кандидатів від різних російських партй, але найбільше – від «Единой России». Тож поступово заводи з виробництва російських фейків перепрофільовуються на продукування агітаційних матеріалів, основу яких, проте, все одно складає брехня «запорєбрікових» пропагандистів.
Фейк 1: Херсонці харчуються зі смітників та повстання лікарів
«Люди шукають собі їжу на смітниках, адже після повені багато магазинів закрились. Жоден з продуктових не працює», – описують росіяни ситуацію в Херсоні. За їх словами, деякі мікрорайони міста після підтоплення опинились на межі гуманітарної катастрофи. Українська влада бездіяльна, а на Херсон очікує голодний бунт.
Як доказ наводиться відео із зачиненим супермаркетом «Фреш» у херсонському мікрорайоні Острів. Ось тільки на час повені він вже не працював, адже росіяни спочатку пограбували його, а потім розгепали своєю артилерією. Та й підвезення товарів до магазинів на Острові ускладнено тим, що цей мікрорайон знаходиться лише за кілька кілометрів від позицій росіян.
На Острові справді не працює жодного магазину, але, як вже зазначалося, «заслуга» в тому належить самим росіянам. Та ніхто не заважає місцевим робити закупки в інших мікрорайонах, або ж жити за рахунок гуманітарної допомоги від влади та волонтерів. З минулого року тут також існує практика роздачі безкоштовних гарячих обідів для всіх охочих, тож голод ані Херсону, ані Острову, на жаль для російських пропагандистів, не загрожує.
Цікавими є також фейки про нібито бунт херсонських лікарів через те, що їм місяцями не виплачують заробітну плату. За словами росіян, херсонські лікарні заповнені пораненими українськими військовими, яких місцеві «ескулапи» відмовляються лікувати без виплати заборгованості. Звичайно, бунт лікарів, як і їх акція протесту – це «вкиди» росіян для дестабілізації ситуації в регіоні. Вони навіть не надто напружувалися, візуалізуючи свій фейк, розмістивши під публікацією фото з якоїсь акції поблизу Верховної Ради України, яка до того ж відбулася взимку.
Фейк 2. Курортний сезон
На окупованих територіях Херсонщини триває повноцінний курортний сезон, проте, щоправда, лише в уяві російських журналістів. Так, окупанти проводять різноманітні туристичні конференції, круглі столи та з’їзди власників готелів, проте від цього більше відпочивальників на пляжах окупованої Херсонщини не з’явилось.
І хоча російські ЗМІ заявляють про ажіотаж навколо херсонських курортів, навіть їхні власні відео доводять протилежне – пляжі порожні.
Цікаво, що деякі російські політики де факто визнали, що Херсонщина, зокрема місто Скадовськ, втратила статус туристичного регіону. Так, заступник голови уряду РФ Марат Хуснуллін, перебуваючи на окупованих територіях, зазначив, що «Скадовськ цілком може повернути собі статус курортного міста». Загалом туристичний сезон на Херсонщині очікувано виявився провальним, а пансіонати на узбережжі Азовського та Чорного морів зараз здебільшого заселяються біглими з правобережжя колаборантами та російськими військовими.
Схожа ситуація і в окупованих громадах Запорізької області. Росіяни повідомляють про те, що тут з’явиться філіал «Артеку» та буде відбудовано санаторій «Кирилівка».
Попри слова пропагандистів, відпочинок в українських пансіонатах може коштувати туристам життя, тож мало хто з росіян та місцевих колаборантів ризикнуть засмагати та їсти пахлаву буквально на лінії фронту.
Справа в тому, що Бердянськ перетворено окупантами на логістичний хаб, через який на запорізький напрямок росіяни везуть зброю і техніку. На бердянському летовищі розташована авіація збройних сил РФ, тож там періодично там розквітає «бавовна». Так само були зафіксовані влучання і по базах відпочинку у Приморську, які зараз заселені окупантами. Таким чином, об’єкти на узбережжі Азовського моря в курортних містах є законною військовою ціллю для ЗСУ. За таких умов треба бути максимально впевненим у дирявій російській ППО, щоб ризикнути «відпочити» на Запоріжжі.
Фейк 3. Щасливе життя херсонців в Росії
Росіяни продовжують натхненно розповідати про «райське життя» переселенців із Херсонщини, які погодились виїхати до РФ. Майже щодня окупанти продукують матеріали про херсонців, котрі «інтегруються у велику російську сім’ю» та отримують від Росії безкоштовне житло.
Ось тільки, як це зазвичай буває в Росії, більшість сказаного пропагандою виявляється брехнею. Держава-агресор затримує виплати за так званими «житловими сертифікатами» для херсонців, повідомляють російські ЗМІ. У деяких регіонах РФ фінансування програм для переселенців призупинили взагалі. За таких умов росіяни відмовляються продавати житло «евакуйованим» та погрожують судитись за вже продану нерухомість.
З пенсіями ситуація схожа. Наприклад, на початку липня в ефірі радіо «Комсомольська правда « херсонський лікар-колаборант Віктор Бурдовицін відкрито звинуватив росіян у брехні. Бурдовіцин за окупації очолював Херсонську обласну дитячу лікарню та у жовтні 2022 втік до Московської області. Зараз він отримує від Росії мінімальну пенсію, якої ледь вистачає, щоб вижити. «Мене направили у Генічеськ. Я написав туди листа. Мені відповіли, що немає в РФ закону щодо індексації виплат для пенсіонерів з Херсонщини. Зараз отримую мінімальну пенсію». Ця історія не є унікальною: до прикладу, ветеранам українських силових структур росіяни пенсію відмовляються платити взагалі.
Пропаганда на крові
На Запоріжжі окупанти продовжують свою пропаганду на крові, влаштовуючи ракетні обстріли цивільних об’єктів, які потім називають «расположением противника». Так, 10 липня росіяни скинули авіабомбу на приміщення школи в Оріхові. Будівлю було зруйновано вщент, семеро людей загинуло, більше десяти отримали поранення.
Фото зруйнованої школи з підписом «результати прильота ФАБ-500 по розташуванню противника в Оріхові» розлетілися по пропагандистським паблікам.
Ось тільки «розташуванням противника» росіяни назвали «Пункт незламності», який вже багато місяців діяв у приміщенні школи.
Тут роздавали гуманітарну допомогу, жителі могли прийняти душ або скористатися пральною машиною, адже у самому населеному пункті через постійні обстріли з боку РФ відсутнє світло і водопостачання.
Адреса пункту була публічною, тобто, росіяни цілеспрямовано знищили цивільний об’єкт.
Збільшення окупаційних медіа на ТОТ Півдня
Зауважимо, що росіяни збільшують кількість друкованих пропагандистських ЗМІ на окупованих територіях Півдня України, розширюючи таким чином медіаполе для впливу на громадську думку і просування російських наративів.
Окрім «Запорожского вестника» та регіонального випуску «Комсомольской правды», які розповсюджуються на ТОТ з минулого року, російські загарбники «відновили роботу», а насправді – запустили випуск клонів-підробок місцевих «районок» – мелітопольської «Новий день» та якимівської «Слово трудівника». Схожа ситуація і на Херсонщині, де під протекторатом росіян відновили діяльність кілька районних газет.
Але «приз» за найкріповішу макулатуру в липні отримують запорізькі комуністи, що відновили друк своєї агітки «Запорожская правда». Наративи і у цьому «виданні» такі ж, як і в усіх вищеназваних: «успіхи» РФ на фронті та «всенародна підтримка» так званої «СВО», але приправлено це все традиційними для комуністів гаслами про Лєніна, Сталіна та «За нашу советскую родіну».