Жителька одного з сіл Бериславського району, яка радо зустрічала росіян та брала участь у так званому “референдумі”, поскаржилась російським журналістам на те, що вона досі не може отримати від окупантів ані обіцяних виплат, ані сертифіката на безкоштовне житло. Жінку звати Світлана Рублевська. З 2009 року вона постійно проживала у селі Новокаїри Милівської громади, де і зустрічала з хлібом-сіллю росіян.
“Я весь час була за росію. Я голосувала за росію! Коли солдати приходили до села, пригощала їх, чим могла. Але залишатися вже, мабуть, було неможливо, і оголосили евакуацію”, – розповідає Світлана Рублевська про свою прихильність до “русского міра”.
Та після так званої “евакуації” жінка опинилась зовсім не в тих умовах, які їй обіцяли росіяни. Спочатку Світлану вивезли до Генічеська, де поселили у літньому таборі відпочинку без опалення. Переселенка постійно мерзла та скаржилась на це росіянам. Коли окупантам набридло слухати ці скарги – її доправили на невеликий хутір Червоний Десант в Ростовській області.
Замість 100 тисяч рублів та житлового сертифіката, Світлана отримала лише 10 тисяч ще в листопаді, а у подальших виплатах їй взагалі відмовили, хоча вона і оформила одразу ж після виїзду російський паспорт. Росіяни аргументують це тим, що жінка має прописку в Дніпропетровській області, а не в Херсонській, а значить ані державної допомоги, ані безкоштовного житла отримати в росії не зможе.
“Усім моїм друзям приходять позитивні відповіді, а я два місяці чекаю – і нічого…” – скаржиться Світлана Рублевська російським журналістам.
Не дивлячись на свою любов до “русского міра”, своїх дітей та онуків жінка відправила до Німеччини. Каже, що вони також хотіли б жити в росії, а не в Європі, проте тут для них немає житла.
“Тут у мене нікого немає, — журиться Світлана. — Діти та онуки — хто де: у Білорусії, у Європі. З Німеччини, до речі, моя донька з чоловіком і трьома онуками хочуть до росії приїхати, але не можуть: нікуди. І мені нема куди їхати”.
Незважаючи на те, що росіяни її фактично обдурили, Світлана все одно вірить в перемогу окупантів та пишається, що, живучи поблизу Берислава, не приховувала свою проросійську позицію.
“Свою підтримку росії я ніколи не приховувала. Я була проти того, що відбувалося у 2014 році. То був переворот, і я сподівалася, що володимир володимирович забере нас назад. Місцеві називали мене за це сепаратисткою”, – аргументує свою участь у так званому референдумі й подальшу втечу до рф Світлана Рублевська.
Історія цієї переселенки з Бериславського району не поодинока. Дуже часто херсонці, що погодились на так звану “евакуацію”, не отримують обіцяних від росіян преференцій. Якщо комусь і перепадає безкоштовне житло в росії, це одразу починає дратувати місцевих жителів. Так, наприклад, це було з сім’єю пенсіонерів з Херсона, які, отримавши квартиру у Воронежі, потрапили під хвилю хейту від росіян.