48-річний Ігор Рубан, керівник місцевої птахофабрики, у 2022 році проголосив себе гауляйтером села Ольгівка Тягинської сільської громади Бериславського району Херсонщини. Він здавав росіянам земляків, проводив для окупантів так званий референдум, а восени 2022 року втік із села. 24 лютого 2026 року Великоолександрівський районний суд заочно визнав Рубана винним у колабораційній діяльності.
Про це повідомляють кореспондент «ІРС-Південь» Олег Батурін.
Імʼя засудженого – Рубан Ігор Анатолійович, уродженець Сурхандарʼїнської області Узбекистану, громадянин України, мешканець села Ольгівка Херсонської області, 11 березня 1977 року народження.
Суд встановив, що Рубан не пізніше червня 2022 року очолив незаконно створений російською окупаційною владою «Ольговский сельский совет». Він займався раніше підприємницькою діяльністю з надання допоміжних послуг у лісовому господарстві. З 2019 року він очолював місцеве ПрАТ «Ольгівське», власником крупного пакета акцій якого є зареєстрований у Києві концерн «Титан». «Ольгівське» займалось вирощуванням свійської птиці.
В окупації новоспечений гауляйтер збирав інформацію про «вільні» будинки, щоб розселяти в них російських загарбників, роздавав так звану гуманітарку і набирав працівників до «сельского совета».
В листопаді 2022 року ЗСУ звільнили село Ольгівка, а сам гауляйтер втік з Бериславського району.
Свідки розповіли в суді, що не знають, хто і яким чином обирав Ігоря Рубана головою окупаційної адміністрації. Проте саме він проводив для росіян так званий референдум, агітував земляків брати в ньому участь і голосувати за Росію.
«Ігор Рубан приходив до мене з російськими військовими, вони вимагали відкрити дитсадок. Я відмовилась, бо батьки не хотіли вести дітей до закладу та й працівники не погодяться виходити на роботу. На це Рубан сказав, що дитсадок усе одно запрацює через місяць, що він знайшов для нього працівників», – сказала в суді свідок.
Законно обрана староста села Ольгівка розповіла, що Ігор Рубан вимагав від неї віддати ключі від місцевого інтернату, щоб там купались російські військові.
«Він сказав, щоб я віддала все, що забрала з адмінбудівлі старостату – оргтехніку, печатку, інформацію про АТОвців та інше. Я відмовила. Рубан став мені погрожувати – якщо я до вечора все це йому не віддам, він донесе на мене до окупаційної адміністрації Бериславського району. Я знаю, що гауляйтер розселяв у селі росіян у будинках людей і обʼєктах соціальної інфраструктури», – сказала вона в суді.
За словами музичного керівника будинку культури, Ігор Рубан відібрав у нього музичну апаратуру, яку він сховав у себе вдома.
«Рубан завжди мав владні амбіції. Він ходив по селу з дружиною, вони говорили, що триматимуть порядок в Ольгівці. Він видавав пропуски на проїзд через захоплену Каховську ГЕС, а також тюнери Т-2, які показували виключно російські телеканали», – сказали в суді інші свідки.
Суд визнав Ігоря Рубана винним у колабораційній діяльності за ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Заочний вирок – десять років тюрми з конфіскацією всього майна. У нього конфіскують транспортні засоби: Musstang MT150-8 2021 року випуску, червоний Volkswagen Caravelle 1993 р. в., “КАМАЗ 4310” 1998 р. в., білу Mazda E 2200 2001 року випуску, комбайн зернозбиральний Claas Dominator 96 1980 року випуску, трактор колісний Т-150К, 2019 року випуску, житловий будинок із земельною ділянкою площею 1700 кв.м.
Додатково протягом 15 років після відбування основного покарання Ігорю Рубану заборонено обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, яка повʼязана з наданням публічних послуг. Вирок суду ще не набрав законної сили.
З окупантами співпрацювала й дружина Ігоря Рубана Рубан Наталя Володимирівна, яка до 2020 року була депутаткою колишньої Ольгівської сільської ради. Наталя Рубан працювала на той час інспекторкою з охорони 1 категорії Національного природного парку «Нижньодніпровський».
Як повідомлялось раніше, лікаря з херсонської катівні Костянтина Саликіна засудили до 13 років тюрми з конфіскацією майна.
Матеріал створено за підтримки проєкту «Documenting Ukraine» Інституту гуманітарних наук IWM Відень.
