Військовослужбовці спеціальної роти “Шквал”, що входить до складу 35-ї Окремої бригади морської піхоти, проходять останні тренування на полігоні. Вже за кілька днів вони вирушають на бойове злагодження та стануть на захист Херсонщини. Від інших морпіхів ці чоловіки відрізняються кримінальним минулим, адже всі вони у Збройні сили прийшли просто з місць відбування покарань.
Замість двох місяців, передбачених законом, військова підготовка колишніх в’язнів триває лише три тижні. За цей час вони встигли ознайомитись з різними видами зброї, пройти тактичний і медичний вишкіл. Основний акцент було зроблено на штурмових діях, адже саме штурми ворожих та захист своїх позицій стануть основними завданнями бійців “Шквалу” найближчим часом.
“Шквалівці” під час навчального штурму, жовтень 2024 року. Фото: “IPC-Південь”.
Інструктор та досвідчений морпіх з позивним “Стетхем” розповідає, що попри на обмаль часу, він намагається дати “шквалівціям” максимум теоретичних та практичних знань:
“Так, курс скорочений, але це не значить, що ми даємо їм менше інформації. Він налаштований так, що по днях він менший, але обсяг інформації та практики – більший, бо ми працюємо і в ночі, і у вільний час”, – повідомив нашим кореспондентам “Стетхем”.
“Шквалівці” під час навчального штурму, жовтень 2024 року. Фот:о “IPC-Південь”.
В бій колишніх в’язнів поведе Володимир Бурлака, сержант стрілецької роти “Шквал” 35-ї Окремої бригади морської піхоти. На Херсонщині він воює не перший рік. Бурлака брав участь у звільненні правобережжя області у 2022 році, разом з побратимами форсував річку Інгулець. Ті події остаточно провалили оборону росіян та змусили їх тікати за Дніпро. Тепер чоловік повернувся в херсонські степи вже у статусі командира роти доволі специфічних військовослужбовців.
Серед “шквалівців” вже зараз є ті, хто після війни має намір залишитись у війську, вважаючи це альтернативою своєму колишньому життю. Позивний “Монгол” потрапив за ґрати бо, як сам він каже, “розводив лохів”, тобто за шахрайство. За це він отримав справедливе покарання. На думку “Монгола”, з часом мало не всі в’язні мобілізаційного віку з українських колоній можуть опинитися на фронті, тож він вирішив піти добровольцем.
“Так чи інакше, треба захищати свою країну. Рано чи пізно цей час прийде. Відкриють ворота і скажуть: “Пішли!”. Але так я був би не вмотивований, без бажання. А так я маю мотивацію! Треба вчитися, більше запам’ятаю, більше вивчу!”.
Позивний “Монгол”, жовтень 2024 року. Фото: “IPC-Південь”.
Історія Івана “Танкіста” з Івано-Франківська у порівнянні з іншими виглядає унікальною. Чоловік потрапив за ґрати через крадіжку та шахрайство, проте коли вирішив підписати контракт із ЗСУ, йому залишилось відбути в ув’язненні лише два тижні. Тобто на момент закінчення курсу підготовки “Танкіст” міг би вже бути вільною людиною.
Деякі знайомі відмовляли Івана наміру долучитись до морської піхоти, вважаючи, що війна на Херсонщині нічим не загрожує його рідному Івано-Франківську. Та чоловік впевнений: якщо не зупинити росіян на півдні чи сході України, під загрозою окупації опиняться й тилові західні області.
“Росіяни прийшли і забрали Крим! Через пів року прийшли і хотіли забрати Донецьк, але наші хлопці дали їм “тягла”, я так скажу, своїми словами. І тепер ми будемо тримати оборону до кінця. Так, ми тут всі прості люди, ми всі ЗЕКи, але ми прекрасно знаємо, чого ми прийшли сюди. Ми всі тут з різних регіонів, хто з Донецька, хто з західної, але мета у нас одна – Перемога”.
Службу в армії “Танкіст”, як вірянин греко-католик, вважає одночасно й певною спокутою за свої гріхи, й трампліном, що має допомогти йому почати нове, законослухняне життя. Після війни він мріє про побудову міцної сім’ї, з дітьми, господарством та постійною роботою.
Позивний “Танкіст”, жовтень 2024 року. Фото: ”IPC-Південь”.
Змінився за останній час погляд на життя і в “Монгола”. В ув’язненні найбільшим своїм ворогом він вважав суддів та правоохоронців, про що свідчать відповідні татуювання на його руках. Тепер “Монгол” без вагань згоден воювати пліч-о-пліч з колишніми поліцейськими, аби тільки швидше здолати спільного ворога.
А поки відлунали останні навчальні постріли для бійців стрілецької роти “Шквал”. Наступного разу свою зброю вони застосують вже у справжньому бою з росіянами. Хто виявиться сильніше – морпіхи-новобранці чи ворог, що прийшов з війною на їхні землі, залежить і від того, як добре бійці “Шквалівці” пройшли військовий вишкіл за ці три тижні навчання. А там, як каже набожний “Танкіст”, “на все воля Божа!”.
