Заміновані поля, знищені ферми, затоплені землі і зруйноване зрошення. Такими є наслідки військової агресії Росії для Херсонської області. Детальніше про це ми розпитали у директора департаменту розвитку сільського господарства та зрошення Херсонської обласної військової адміністрації Дмитра Юнусова.
«На правобережжі розміновано лише 10% сільгоспземель»
ЦЖР: Яким є на звільненій частині Херсонщини аграрний сектор сьогодні? Що там вирощується? Яку територію вдалося розчистити від замінувань?
Дмитро Юнусов: На деокупованій території Херсонщини ми маємо 520 тисяч гектарів земель, на яких свого часу було можливо проводити сільськогосподарську діяльність. З них розміновано зараз 52,3 тисячі га, тобто, лише 10%. Щось розміновували неофіційно самі господарства. Більшість із них пробують самі виходити в поля, ризикуючи своїм життям і здоров’ям. Є летальні випадки. Але господарства намагаються відродити свою діяльність попри все.
Загалом у нас на Херсонщині діє 2700 аграрних підприємств, з них біля 500 – на правому березі, з яких біля 30% уже частково відновили свою роботу. Приміром, якщо підприємство має 1 тисячу гектарів земель, то здебільшого з них біля половини вже вдалося розмінувати. У деяких розміновано лише 10% земель. Це залежить від розташування тих чи інших ділянок. Східна частина області – та ж Кочубеївка – найменше за всіх постраждала, в ній найменше замінованих земель. А там, де були активні бойові дії, то й замінованість дуже щільна і для їх розмінування потрібно значно більше часу.
Через значні пошкодження приміщень для зберігання зерна і техніки аграрії в першу чергу приступають до їхнього відновлення. Аби було де покласти на зберігання бодай той невеликий врожай, який вони змогли посіяти.
На лівому березі Херсонщини залишається біля 1,5 мільйонів гектарів сільгоспземель, які ще чекають на звільнення.
Дмитро Юнусов. Фото: investigator.org.ua
ЦЖР: Що вирощують аграрії на звільненій і очищеній від мін територіях?
Дмитро Юнусов: Нам вдалося засіяти в цьому році 62,7 тис. га земель. Оскільки ми запізнювалися за термінами висіву, переважно це був соняшник, 35,7 тис. га.
На другому місці – пшениця і ячмінь, біля 23 тис. га. А також овочеві культури, баштанні і картопля – 2,6 тис. га. Ще посіяли 1,6 тис. га ріпака. На сьогодні ми вже три тижні як почали збирати врожай. Зібрали його на площі більше 6 тис. га.
ЦЖР: А що з овочами і кавунами?
Дмитро Юнусов: Усе дуже песимістично. Якщо станом на 2021 рік ми засівали 40 тисяч гектарів овочів та картоплі і плюс 21 тис. га одних лише кавунів і 90% цього врожаю давав нам лівий берег, то цьогоріч ми змогли засіяти лише 2,6 тис. га овочів і картоплі.
Щодо кавунів ми окремо моніторили ситуацію по області. На правому березі площа під ними склала лише 200 гектарів. На жаль, більшість земель, де раніше вирощували кавуни, зараз заміновані. Картина дуже сумна.
ЦЖР: В яких громадах вирощують кавуни зараз?
Дмитро Юнусов: У Великоолександрівській, Новоолександрівській, Нововоронцовській і трохи у Калинівській. Трохи посіяли в Херсонській громаді, але це незначні площі. Загалом ми вийшли на 23 господарства, які сіяли 5, 10, максимум 20 гектарів земель. Зараз працюємо над тим, щоб усіх їх на наступний рік забезпечити насінням кавунів. Плануємо засіяти до 1 тисячі га.
Протягом тижня ми їздили з представниками благодійної організації «Жнива перемоги», яка нам дала три комбайни, на яких уже збирають зернові. Ми були з ними в повністю знищеному селі Білогірка Великоолександрівської громади Бериславського району. Там сьогодні живуть 17 людей. Мене здивувало те, що всі вони налаштовані оптимістично, попри те, що там усе розбите і нема жодної вцілілої покрівлі. Ми почали розмовляти з людьми і питати, чого вони не спробували знайти собі кращі умови в інших селах. А вони відповідають, що мають тут паї і 15 років поспіль вирощували кавуни, тому повернулися, аби працювати на своїй землі. В Білогірці живуть переважно одноосібники, які мають хто 10, хто 20 га землі. І ця земля стимулює їх повертатися додому, навіть у таких умовах.
Фото: «Міжнародний благодійний фонд «Жнива Перемоги».
ЦЖР: У мирний час на Херсонщині у аграріїв переважно працювали сезонні працівники. Чи вистачає зараз їм робочих рук?
Дмитро Юнусов: Проблема кадрів є, бо більшість людей виїхала з області, і виїхали саме фахівці. Не кожного робітника можна допустити до техніки «Джон Дір», приміром, бо вона вимагає спеціальних навичок. Сезонні робітники переважно були зайняті на овочевій групі, а ті, хто займався зерновими, мали більш-менш сталу команду потрібних їм фахівців. Але багато хто з них виїхав за межі області.
Та враховуючи те, що самі підприємства повністю не відновилися і використовують значно менше землі, ніж раніше, їм вдається обходитися тією кількістю працівників, які зараз є. До того ж техніки у них зараз значно менше: у кого було п’ять тракторів, то зараз лише один.
Утім, проблеми з кадрами виникають по мірі відновлення підприємств. У першу чергу в тих, які змогли швидше відновитися і обробляти більші площі земель. Ми виїжджали до фермерського господарства «Фруктове» в Дар’ївській громаді Херсонського району, яке має 100 га садів. У господарства все розбомблене – господарські будівлі, холодильники для фруктів, виробничі бази. Тож керівник зараз там і за агронома, і за головного інженера, і за всіх та дуже потребує фахівця, який би зміг дивитися за садом. І подібних підприємств на Херсонщині багато.
«Великі агрохолдинги свою діяльність ще не відновили»
ЦЖР: З тих 30% аграріїв, які відновили свою діяльність – це переважно малі підприємства? Що відбувається з крупними агрохолдингами – торговим домом «Продексім» мера Херсона Ігоря Колихаєва або ТОВ «ЮТС-Агропродукт» у Бериславському районі?
Дмитро Юнусов: «ЮТС-Агропродукт» свою діяльність не відновив. На мою думку, через те, що велика кількість їхніх земель знаходиться в прибережній зоні біля Дніпра, яка активно обстрілюється окупантами з лівого берега. Крім того, у них ще є компанії, які використовують земельні ділянки в інших регіонах України і саме на них вони можуть зараз зосередити свою діяльність.
Але ті підприємства, основою яких є саме Херсонська область, прагнуть максимально відновити свою діяльність. Усіма можливими способами і йдучи на великий ризик.
Що ж стосується компанії «Продексім», то більшість їхніх земель розташована на лівому березі. В Бериславському районі вони, якщо я не помиляюсь, мають якісь площі і намагаються відновити там свою роботу та подавали заявки на розмінування.
Компанія «Продексім» Фото: окупаційні медіа.
ЦЖР: Чи не втратили наші сільгоспвиробники за час повномасштабної війни ринки збуту своєї продукції?
Дмитро Юнусов: Ринки збуту у них є. Охочих купити зернові багато, але головні чинники тут – ціна і рентабельність підприємства. Бо навряд чи є сенс ризикувати, аби виростити врожай і потім його продавати за безцінь. Зараз ми багато говоримо про зерновий коридор, багато експортуємо продукції за кордон, тож держава має допомогти знайти ринок збуту по тих цінах, які б влаштували наших аграріїв.
Аграрії зараз максимально готуються до посіву озимих культур. Ми хочемо вийти мінімум на 150 тис. га посівів озимини. Більшість орієнтуються на озиму пшеницю, рапс, трохи на ячмінь. З останнім складно, бо ціна на ячмінь настільки впала, що аграріям його просто не рентабельно вирощувати.
ЦЖР: Херсонці дуже просили запитати, а що з вином? Чи залишилися на правобережжі вцілілі виноградники у Миколи Халупенка, у агрофірми-радгоспу «Білозерському»?
Дмитро Юнусов: У Халупенка господарство розбите, але виноградники вцілілі. Через замінованість він не мав можливості провести всі необхідні роботи. Можливо, виноград у нього буде, але мінімально.
Агрофірма «Білозерський» намагається працювати. Фрукти у них трохи є, а винограду лише не значна частина. У них через підриву Каховської ГЕС і затоплення повністю залиті насосні станції, які подавали зрошення на сади. А зараз насувається спека, тож проблема з урожаєм у них буде.
Дмитро Юнусов. Фото: investigator.org.ua.
«В Калинівській громаді пшениця досі стоїть під водою»
ЦЖР: Як загалом підрив росіянами Каховської ГЕС вплинув на аграрну галузь Херсонщини?
Дмитро Юнусов: Найбільша проблема, яку спричинив цей терористичний акт – більшість земель на Херсонщині залишилася без зрошення. У 2021 році ми мали біля 420 тис. га зрошуваних земель, з яких активно поливалося біля 320 тисяч. В основному – на лівобережній частині області, через Каховський магістральний і Північно-Кримський канали. На правому березі площа зрошуваних земель становила 45 тис. га, з якого за допомогою Каховського водосховища використовувалося біля 10 тис. га.
В короткостроковій перспективі можливо відновити зрошення, яке використовувалося за допомогою річки Інгулець з насосними станціями в селі Лиманець. Там площа зрошення була 2500 га.
Інші території обслуговувалися басейновим управлінням водних ресурсів нижнього Дніпра в Білозерській громаді Херсонського району. Там теж були насосні станції, які подавали зрошення десь на 1,5 тис. га. Сама ж Інгулецька зрошувальна система, адміністрація якої знаходиться в Снігурівці Миколаївської області, зрошувала біля 3 тис. га в Білозерській та Чорнобаївській громадах. Разом із ними загалом можна відновити десь до 20 тис. га без відбудови зруйнованої греблі Каховської ГЕС шляхом ремонту і запуску насосних станцій, відновленням каналів тощо.
Решту ж зрошення можливо відновити лише шляхом відбудови греблі Каховської ГЕС. Моє суб’єктивне бачення: це першочергове завдання після деокупації всієї Херсонської області. Це ж дозволить вирішити проблему водопостачання інших регіонів Запорізької і Дніпропетровської областей. Я вважаю, що з нинішніми більш кращими та швидкими технологіями можливо збудувати більш потужну Каховську ГЕС за два роки.
Підірвана військами РФ Каховська ГЕС. Фото: відкриті джерела.
Від затоплення аграрії постраждали менше. Загалом у нас затопило 1323 га сільгоспземель. Більшість затоплених земель не використовувалися, бо вони знаходяться в прибережній зоні Дніпра і перебувають під постійними російськими обстрілами і до того ж заміновані. Постраждали землі сільгосппризначення, що прилягали до річки Інгулець у Дар’ївській і Калинівській громадах, а також частково Тягинській.
За приблизними підрахунками господарства втратили через затоплення біля 200 га врожаю. Це одноосібники, які вирощували овочі, зернові культури. В Калинівській громаді досі пшениця стоїть під водою.
Більше постраждали ділянки людей, городи. За підрахунками це 865 га земельних ділянок, біля 2 тисяч домогосподарств. Зараз Мінагрополітики розробляє порядок компенсації населенню, яке втратило врожай на своїх присадибних ділянках. Паралельно з цим ми збираємо інформацію і фіксуємо постраждалі ділянки. Робимо це для того, щоб люди не зловживали і не просили компенсації для відшкодування врожаїв на тих землях, які стояли під бур’янами і не використовувалися. Частина людей не чекає допомоги від держави і вже обробили та заново засіяли свої ділянки.
ЦЖР: Але значно більше від затоплення постраждала лівобережна частина області, яка досі в окупації. Чи вдається вам отримувати інформацію звідти про те, що там відбувається?
Дмитро Юнусов: Лише зі ЗМІ. За нашими підрахунками, приблизна площа затоплення на лівому березі області становить біля 7 тис. га. Той берег значно нижчий за правобережжя, до того ж на лівому березі більше постраждали землі, на яких вирощували овочі – передусім, Олешківська і Голопристанська громади.
ЦЖР: Які збитки в грошовому вимірі понесли аграрії Херсонщини через затоплення?
Дмитро Юнусов: Ми фіксуємо і ведемо реєстр усіх постраждалих від російської агресії підприємств і громадян. Це можуть бути прямі збитки від знищеного снарядами врожаю, від підтоплення, а також непрямі, що пов’язані з втраченими прибутками. На сьогодні загалом зафіксовано збитків на 4,5 мільярда гривень. Зрозуміло, що збитки є набагато більшими, але поки ми працюємо з такою цифрою.
Ще не зафіксовані збитки, які стосуються земельних ресурсів, меліоративних систем, затоплених насосних станцій. Аби провести їхнє обстеження потрібно їх спочатку розмінувати і забезпечити безпечні умови для підрахунку збитків. Для відновлення ж греблі Каховської ГЕС потрібно біля 1 млрд євро, що вже озвучували представники «Укргідроенерго».
Зруйнована російськими окупантами перед відступом Милівська насосна станція в Бериславському районі. Фото: Фейсбук/Yevtushenko Pavel.
Економічні збитки мають зовсім іншу процедуру підрахунку. Підрахувати і підтвердити їх можна або шляхом незалежної експертної оцінки, або судовою експертизою в рамках кримінального провадження. Приміром, у Нововоронцовці є тваринна ферма, в якій в рамках кримінального провадження проведено судову експертизу. Загальна сума збитків через загибель тварин, пошкодження та знищення приміщень, що підтверджені документально, становить там 50 млн. грн.
Але ще ж у нас постраждали підприємства зі зберігання зерна – елеватори. На правобережній частині Херсонщини у нас працювало 20 елеваторів, з яких підтоплені 11. Вони розраховані на загальний обсяг зберігання 365 тисяч тон продукції, жодне з цих підприємств зараз не працює. Якщо взяти один елеватор, до якого ми маємо доступ, то там уже підтверджена сума збитків лише від продукції на 80 млн грн і плюс пошкоджене від підтоплення майно ще на $10 млн. Повторюсь, що це на прикладі лише одного з двадцяти таких підприємств.
Остаточно ж підрахувати всі збитки буде можливо лише після завершення бойових дій. В тому числі щодо упущеної вигоди. Бо через відсутність зрошення ми не зможемо тепер вирощувати сою, кукурудзу, овочеві культури, а врожай тієї ж пшениці, соняшнику буде в рази нижчим. Середня врожайність культур сьогодні вже менша вдвічі, а подеколи й втричі від того, що ми збирали раніше.
«Підприємствам зараз важливо зберегти свої потужності»
ЦЖР: Відома компанія «Чумак» заявила про намір відновити в Одеській області втрачений через окупацію Каховки завод з переробки томатів. Чи повернеться ця компанія на Херсонщину після звільнення області? Чи говорив хтось з її представниками про це? І що вам відомо про долю інших подібних підприємств на лівобережній частині Херсонської області і перспектив їхнього відновлення?
Дмитро Юнусов: Щодо «Чумака» інформацією я не володію. Про відновлення їхнього виробництва я читав у ЗМІ. Сам їх завод у Каховці серйозно пошкоджено, активи вирізані, знищені.
Є інформація щодо дому марочних коньяків «Таврія» з Нової Каховки, представники якої говорили з начальником Херсонської ОВА Олександром Прокудіним. У цього підприємства є бажання повернутися. Попри те, що тисяча гектарів їхніх виноградників спалені, будівлі знищені, вони хочуть повернутися і відновити своє виробництво. Планує повернутися й компанія «Agrofusion», яка має завод з переробки томатів у Голій Пристані на окупованій Херсонщині.
ПрАТ «Чумак». Фото: inventure.com.ua.
Втім, відновлення подібних підприємств можливо там, де є сільгоспвиробництво. Бо вони десь повинні брати сировину. Якщо ж у нас залишатимуться великі заміновані території, а з овочами та іншою сировиною будуть проблеми, то повертатися, на мою думку, вони не будуть. Чому той же «Чумак» переходить зараз до Одеської області? Бо тамтешні аграрії збільшили виробництво овочевої продукції, там є томати. Також з пропозицією щодо релокації своїх виробничих потужностей до Черкаської області звернулася компанія «Данон». Для цього діє державна програма, яка дозволяє безоплатно виділити земельні ділянки для розміщення підприємства, відшкодувати витрати, в тому числі для переміщення потужностей.
З одного боку ми не зацікавлені в їхньому переміщенні на Черкащину, бо сподіваємося на скоріше звільнення лівобережжя Херсонської області і повернення до мирного життя. Нам буде потрібний завод, робочі місця для людей, податкові надходження до бюджету. Але з точки зору державних інтересів і інтересів підприємства зараз важливо зберегти потужності. Залишати їх на Херсонщині дуже ризиковано, бо вони можуть бути знищені окупантами. Крім того, тут важко забезпечити їх потрібною сировиною, бо на Херсонщині дуже постраждало тваринництво з нашими молочними фермами. Щонайменше на 50% зменшилась кількість великої рогатої худоби, яка давала сировину для молочного виробництва. Зараз у нас є лише два підприємства, які можуть задовольняти цю потребу. Але цього замало. Саме тому інвестори зацікавлені перемістити свої підприємства до інших регіонів.
А вже потім постане інше питання: як створити такі умови, щоб після завершення війни вони повернулися до нас?
ЦЖР: А чи є надія на те, що вони повертатимуться?
Дмитро Юнусов: Якби її не було, ми б не працювали.
