60-річний Сергій Жданов з села Правдине Білозерської селищної громади Херсонського району на Херсонщині у 2022 році здавав російським загарбникам односельців, грабував людей і під час окупації розбагатів. Згодом він намагався втекти до окупованої території Молдови у Придністровʼя, але чоловіка затримали на Вінниччині в березні 2023 року. 26 лютого 2026 року Приморський районний суд Одеси визнав Жданова винним у колабораційній діяльності за ч. 4 ст. 111-1 України. Однак після набрання вироку законної сили його мають випустити на свободу.
Про це повідомляє кореспондент «ІРС-Південь» Олег Батурін.
Імʼя засудженого – Жданов Сергій Іванович, 20 червня 1965 року народження, уродженець селища Велетенське, мешканець села Правдине Білозерської селищної громади на Херсонщині, безробітний, інвалід ІІІ групи, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей.
Суд встановив, що з перших тижнів окупації села Правдине Жданов надавав допомогу підрозділам Збройних сил РФ, передавав їм відібрані у односельців речі, худобу, алкоголь і розпивав разом із ними спиртне. За це окупанти надавали йому продукти, ліки, а сам він користувався їхнім захистом.
Після звільнення села Сергій Жданов втік з Херсонщини. Він переховувався у Вінницькій області і намагався нелегально втекти до окупованої частини Молдови в Придністровʼї. Його затримали в березні 2023 року.
В суді Жданов повністю визнав свою вину. За його словами, він перебував у вкрай складному становищі і нібито був змушений співпрацювати з ворогом.
«Я передавав російським військовим їжу, їздив на їхній техніці, допомагав їм продавати пальне, яке вони вкрали у людей, ходив на позиції росіян біля села Правдине і вказував росіянам на місцевих мешканців, які були за Україну і які служили в АТО», – сказав Сергій Жданов в інтервʼю після свого затримання.
Деталі співпраці обвинуваченого з окупантами в суді розповіли численні свідки, мешканці Правдиного. За їхніми словами, Жданов був людиною низького соціального статусу, ніколи не мав грошей, жебракував, щоб було йому на їжу, а під час окупації різко розбагатів і навіть зробив у себе вдома ремонт.
«Сергій Жданов грабував будинки селян, допомагав окупантам шукати розвідувальні дрони, які ховали місцеві. А якось я бачила як він допомагав росіянам шукати їхніх же дезертирів. Він мав дуже дружні стосунки з загарбниками», – сказала в суді одна зі свідків.
Інший свідок розповів у суді, як у травні 2022 року Сергій Жданов приходив до нього додому і пропонував купити бензин, але чоловік відмовився.
«Наступного дня Жданов привів до мене пʼятьох росіян з автоматами і вимагав дати йому цигарки і горілку, інакше погрожував обшуком. Я дав, що той просив. Цього виявилося мало, Жданов вимагав ще. Це мене обурило, у нас виникла сутичка. Жданов сказав, що пригадає мені це. Згодом до мого будинку прилетів снаряд і розбив усю хату», – сказав він.
За словами свідків, обвинувачений поводив себе як господар села, завжди мав багато грошей. Тим, хто відмовлявся віддавати йому продукти або цигарки, погрожував розстрілом.
Суд кваліфікував скоєний Сергієм Ждановим злочин за ч. 4 ст. 111-1 КК УКраїни – передача матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора.
Як йдеться у вироку суду, син Жданова загинув під час війни, захищаючи суверенітет України.
Враховуючи цей факт, а також розкаяння обвинуваченого, його інвалідність і наявність на утриманні неповнолітніх дітей, незадовільний стан здоровʼя і відсутність судимостей, суд погодився помʼякшити вирок.
Покарання – три роки тюрми з конфіскацією майна. Оскільки в цей строк мають зарахувати термін його попереднього увʼязнення, то 10 березня 2026 року Сергія Жданова мають випустити на свободу, після набрання вироком законної сили.
Додатково йому заборонено протягом десяти років обіймати посади в органах державної влади, державного управління та місцевого самоврядування, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій.
Як повідомлялось раніше, ексмитника Юрія Комова з Херсона засудили до десяти років тюрми з конфіскацією за роботу в окупаційній податковій службі.
Матеріал створено за підтримки проєкту «Documenting Ukraine» Інституту гуманітарних наук IWM Відень.
