Чи виявить ефективність Рада Безпеки ООН у захисті журналістів?

akkredMediaSapiens

Межі свободи слова не повинні визначатися насильством, вважають у Комітеті захисту журналістів

Вдруге цього року Рада Безпеки ООН розглянула проблему захисту журналістів. У відкритій для неурядових організацій дискусії, що відбулася [у п’ятницю, 13 грудня. – MS.] під егідою делегацій Франції та Гватемали, промовці з різних країн один за одним наголошували на головних фактах. Переважна більшість журналістів, загиблих в усьому світі, це — місцеві репортери, які висвітлюють права людини, корупцію, конфлікти та політику. У дев’яти з десяти убивств жоден винуватець ніколи не поставав перед судом.

Однак вельми обнадійливим є те, що проблема безкарності посідає нині помітне місце у порядку денному світового співтовариства, й існує чіткий консенсус щодо її важливості. Чимало держав — членів ООН висловилися на першому спеціальному засіданні Ради Безпеки з цієї проблеми, що відбулося у липні цього року.

Минулого місяця Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, в якій 2 листопада оголошувалося Міжнародним днем з припинення безкарності за злочини проти журналістів.

30 грудня Комітет захисту журналістів оприлюднить щорічні дані про число журналістів, загиблих у всьому світі під час виконання своїх професійних обов’язків. Нині ця цифра становить 52. Вона нижча, ніж торік, однак неприпустимо висока.

Щонайменше 20 репортерів було вбито у Сирії, 6 — в Єгипті, 5 — у Пакистані, 3 — у Бразилії. Інші загинули у Колумбії, Індії, Іраку, Малі, на Філіппінах, у Росії, Сомалі й Туреччині. Як зазвичай, це переважно місцеві журналісти, які висвітлювали локальні новини [за даними «Репортерів без кордонів», цього року вже загинуло 70 журналістів, за даними Міжнародного інституту преси (IPI) – 101 репортер. – MS].

Чимало проблем, якими займалися загиблі медійники, пов’язано з транснаціональними питаннями, що постійно на порядку денному в Раді Безпеки ООН — такими як тероризм і антитерористична діяльність, торгівля людьми, міжнародна організована злочинність.

Ми щоразу були свідками того, як убивство навіть одного журналіста травмувало усе суспільство, гасило критичне обговорення проблеми та припиняло потік інформації. Ми не можемо дозволити, щоб методами насильства визначалися межі свободи слова.

Боротьбу з безкарністю за убивства журналістів неможливо відстежувати, допоки не звернутися до фактів. 2008-го КЗЖ започаткував свій Індекс безкарності, в якому щороку висвітлює країни, де журналістів убивають, і де кілери вільно розгулюють. Він короткий, близько десяти назв. Ці країни мають бути у центрі міжнародної уваги і пропагандистських зусиль.

Країни, які демонструють політичну волю розкривати злочини, повинні мати підтримку та ресурси для досягнення мети, передбаченої Планом дій ООН із безпеки журналістів (the U.N. Plan of Action on Safety of Journalists) і проблеми безкарності (the Issue of Impunity), що вирішує ЮНЕСКО.

Країни, що демонструють байдужість до убивств репортерів, повинні зіштовхнутися з осудом усього світу.

Обговорювати проблеми важливо. Та реальне значення мають результати.

Під час спеціального засідання Ради Безпеки ООН було висунуто ряд дієвих ініціатив. Мій колега з «Репортерів без кордонів» Крістоф Делуар (Christophe Deloire) запропонував замінити статтю 8 статуту Міжнародного кримінального суду таким чином, щоби «зумисні напади на журналістів, співробітників медіа та пов’язаний із ними персонал» кваліфікувалися як військові злочини. Він закликав також створити групу незалежних експертів для надання допомоги Секретаріату ООН у здійсненні міжнародного права щодо захисту журналістів.

Спеціальний доповідач ООН з питань свободи слова Френк Ла Рю (Frank La Rue) закликав ухвалити резолюцію про захист журналістів, подібну до тієї, що стосується правозахисників.

Генеральний директор ЮНЕСКО Ірина Букова (Irina Bukova) заявила, що її організація налагодила партнерські стосунки з іншими організаціями для вивчення специфічних ризиків, на які наражаються жінки-журналісти.

Ці ініціативи мають важливе значення, однак у підсумку прогрес у боротьбі з безкарністю містить реальні, конкретні наслідки.

За даними, зібраними КЗЖ із 1992 року, 88% усіх убивств журналістів здійснюються безкарно. Якщо міжнародна увага має сенс, а План дій ООН ефективний, це число з плином часу повинне зменшуватися.

Комітет захисту журналістів і надалі підтримуватиме всі зусилля міжнародної спільноти у боротьбі з безкарністю за злочини проти медійників. Щодо оцінки успіху і забезпечення підзвітності ми покладатимемося на свої дані.

Автор: Джоел Саймон — один із провідних світових експертів у сфері свободи преси. Автор численних публікацій із проблем медіа у Slate, The Columbia Journalism Review та в The New York Review of Books. Здійснив десятки міжнародних місій для сприяння свободі преси. Стежте за ним на Twitter @ Joelcpj.

Джерело: Комітет захисту журналістів (CPJ)

Переклад: Аркадій Сидорук

Leave a comment

медиа-новости

все медиа-новости

Message from server: Gone. Check in YouTube if the id investigatorchannel belongs to a user. To locate the id of your user check the FAQ of the plugin.