5 поширених помилок у візуалізації даних
Експерт з візуалізації даних Альберто Каїро про красиве й корисне, точне й предметне, історію та ілюстрації в інфографіці.

Фото Аліни Смутко
Із зростанням популярності інфографіки поширюються й хибні уявлення про неї, вважає Альберто Каїро, професор університету Маямі та один із найвідоміших викладачів у галузі інформаційного дизайну, журналістики даних та суміжних дисциплін, автор книги The Functional Art: An Introduction to Information Graphics and Visualization.
Каїро також створив підрозділ інтерактивної графіки в іспанському виданні «Ель Мундо» в 2000 році. З 2001 по 2005 роки його команда отримувала найвищі нагороди у галузі інфографіки Malofiej та «Society for News Design (SND) infographics international awards» більше разів, ніж будь який інший колектив у світі.
Про найтиповіші помилки в журналістиці даних він розповів під час лекції уШколі журналістики Українського католицького університету.
Помилка 1: Інфографіка й візуалізація – одне й те саме
Насправді візуалізація – це більш загальне поняття: будь-яка графічна презентація того, що не одразу видно за цифрами. Ви візуалізуєте дані, які читач може використовувати на свій розсуд. Інфографіка – лише один із різновидів такого подання даних, поряд із стовпчиковими й крапковими діаграмами, картами даних і додатками. Особливістю інфографіки є наявність у ній історії, контексту: має бути представлена не лише цифра, а динаміка її змін у часі або порівняння з іншими цифрами.
Помилка 2: Інфографіка, передусім, має бути красивою
Корисне, переконаний Альберто Каїро, ніколи не відрізняється від красивого. В цьому суть хорошої візуалізації: вона дає інформацію, збільшує кількість знань, допомагає щось зрозуміти про навколишній світ. Краса ж є органічною складовою загальної гармонії:
Проте робота може мати гарний вигляд, але при цьому бути нечитабельною. Як приклад Альберто Каїро наводить графіку про грошову допомогу Сирії від різних країн. Замість показати, хто пообіцяв більше, хто менше, і хто скільки сплатив насправді, дизайнери створили плутанину з різнокольорових кругів:
Іноді взагалі не потрібно ніяких ілюстрацій, каже Альберто. Адже простота теж багато про що говорить.
Помилка 3: набір зображень із текстом називається інфографікою
У цій роботі немає нічого поганого, але це просто таблиця з ілюстраціями, що не містить контексту й ключів до розуміння. Якщо ви маєте просто цифри, але не маєте з чим їх порівняти та як оцінити («компанія Х збільшила обсяг продажів на 20% минулого року»), це нічого не означає. Можливо, торік усі компанії збільшили свої продажі на 50%, тож 20% — дуже низький показник.
Помилка 4: інфографіку треба починати з зображень
Треба йти не від зображень до історії, а навпаки. Важливим є спосіб мислення, з яким ви підходите до обробки даних. « Коли я даю студентам завдання на візуалізацію, вони біжать до комп’ютера, роблять графік або діаграму – й усе готово, — розповідає Каїро. – Але я говорю їм: спочатку подумайте, що ви хочете написати, складіть план». Так само як і пишучи текст, треба спершу створити кістяк історії, а потім нарощувати м’ясо. Інакше візуалізація не буде читабельною.
Помилка 5: вільний підхід до збирання даних можна пробачити
Візуалізація приховує стільки ж, скільки показує. Ми не бачимо повної картини, не бачимо винятків, які можуть виявитись дуже важливими, — лише середній показник. Альберто Каїро, шукаючи школу для своїх дітей, звернувся до рейтингу шкіл Маямі. В ньому була виведена середня оцінка зі всіх предметів. Натомість, завантаживши таблицю з усіма показниками 400 шкіл, він побачив, що в деяких школах добре викладались гуманітарні дисципліни, але було зовсім погано з математикою.
Анонсуючи свою майбутню книжку The Truthful Art, Альберто показав, що інфографіка може вводити в оману. І використав для цього результати виборів у Венесуелі та звіт про коливання обсягів інвестицій:
P.S. Під час візиту до Львова Альберто Каїро опублікував у себе в Фейсбуку знімок мотто, закарбованого на одному із львівських будинків. Мотто, яке у перекладі з латини означає «Корисне ніколи не відрізняється від прекрасного» і випадковим чином перегукується з тезами його лекції.