15% українських громадян протягом 2013 року вважають, що стикалися з випадками дискримінації

Прес-клуб «Дискримінація в Україні: суспільні настрої та політика влади»

15% українських громадян протягом 2013 року вважають, що стикалися з випадками дискримінації (утиску прав та інтересів особи через неоднакове ставлення в залежності від її національності, статі, раси, майнового стану, поглядів тощо). В свою чергу, 15,3%  громадян знають про випадки дискримінації з власного досвіду, а 22,4% — через досвід родичів чи знайомих.

При цьому більше ніж через рік після набуття чинності Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» про його наявність знають тільки 18,7% громадян, не обізнані з цим 78% опитаних — про це йшлося під час прес-клубу «Дискримінація в Україні: суспільні настрої та політика влади» в Сімферополі.

Захід проводився в рамках проекту «Суспільство та проблеми захисту від дискримінації: експертний погляд», що реалізується УНЦПД в рамках діяльності Коаліції з протидії дискримінації за підтримки МФ «Відродження». Соціологічне опитування проводилося Київським міжнародним інститутом соціології з 6 по 27 вересня 2013 р. Опитування проводилося в 110 населених пунктах (PSU) у всіх областях України та в Автономній Республіці Крим. В результаті польового етапу було зібрано 2044 анкети на замовлення проекту.

На заході голова Ради УНЦПД Юлія Тищенко представила результати моніторингу діяльності центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ), органів виконавчої влади на містах, органів місцевого самоврядування (обласний рівень) з 1 січня до 15 вересня 2013 року щодо реалізації положень Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та результати соціологічних опитувань щодо випадків дискримінації.

Дані засвідчують, що тільки 11 ЦОВВ з 75 надавали ті чи інші пропозиції щодо вдосконалення законодавства про запобігання та протидію дискримінації. Спостерігається брак інформації про перебіг проведення антидискримінаційної експертизи проектів, яка передбачена законом.

1. 23 ЦОВВ здійснювали співпрацю з громадськими організаціями, просвітницька діяльність здійснювалася тільки в 18 ЦОВВ. Положення закону, зокрема проведення наукових розробок, ст. 11 носять формальний характер, а сприяння науковим розробкам в 5 випадках.
2. Моніторинг продемонстрував брак системного розуміння відповідної політики, сенсу позитивних дій, окремі органи влади вбачають зміст позитивних дій лише у проведенні анти дискримінаційної експертизи, але не ухваленні спеціалізованих заходів.
3. Данні моніторингу продемонстрували брак системної діяльності з боку ЦООВ спеціальних тимчасових або постійних заходів, спрямованих на усунення позитивний дій. Так, відповідно до отриманої інформації положення Закону реалізовувалися 24 ЦОВВ
4. Окремими ЦООВ називаються державні соціально-орієнтовані програми, які характеризуються як заходи позитивних дій, але напряму не стосуються питань протидії дискримінації та носять значною мірою загальний соціальний характер.
5. Окремі ЦООВ характеризують в якості «позитивних дій» загальні стандарти стосовно забезпечення прав людини, які мають реалізуватися в державних політиках щодо різних соціальних груп .
6. Окремі органи влади наводять прикладі заходів спільно з міжнародними інституціями, організаціями, які трактуються як заходи позитивної дії, хоча вочевидь представляють собою кроки з інформування та комунікації про проблеми політики, що не можуть підміняти собою позитивні дії.
7. Відчувається брак прозорих критеріїв оцінки ефективності відповідних програм, залишаються питання стосовно достатності фінансового забезпечення відповідних програм.
8. Спостерігається брак координації політик в сфері протидії дискримінації стосовно різних груп меншин, окремі ЦООВ навіть при наявності подібних програм, які можна охарактеризувати як «позитивні дії» не ідентифікують їх таким чином, наприклад «Програми розселення та облаштування депортованих кримських татар і осіб інших національностей, що повернулися на проживання в Україну, їх адаптації та інтеграції в українське суспільство на період до 2015 року» та інші.

Доповідачі констатували, що через рік після ухвалення Закону існує потреба в його якісний імплементації та вдосконаленні.